Не до смішків: у Рівному говорили про бездоглядних тварин

У середу, 4 березня, світова спільнота відзначає День безпритульних тварин. За даними волонтерів, у Рівному близько 9 сотень безпритульних собак. А от скільки котів, то ніхто й не знає. Бо якщо за псами ведуть хоч якісь спостереження -  їх відловлюють комунальні служби, стерилізують, обраховують, то коти взагалі лишаються поза увагою. До них, здається, окрім волонтерів, діла немає нікому. І прохання активістів прописати хоч якісь рішення стосовно чотирилапих пухнастиків, аби ті мали якийсь захист від недолюдків, викликають лише смішки.

Щороку в Рівному фіксують випадки отруєння котів та собак, і це не зважаючи на те, що в Україні діє закон про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Втім, винуватців шукати не поспішають. Частенько від безпритульних страждають і люди. До прикладу, нещодавно від нападу собаки постраждала дитина.

За словами завідувачки Центру стерилізації безпритульних тварин «КАТП-1728» Тамари Лукянчук, за останні п’ять років кількість бездоглядних собак у Рівному скоротилася в рази. Адже за 2012-2017 роки у Рівному стерилізували 1216 собак.

– З 2012 року у нас діє «Програма регулювання чисельності бездоглядних тварин у місті Рівне». В рамках цієї програми ми стерилізували собак, яких відловлювали на вулицях міста. Треба сказати, що в перші роки дії цієї програми стерилізували не так багато, як зараз. Були проблеми із казначейством – непроплати. Відтак у перші роки за вересень-жовтень було стерилізовано 46 собак при тому, що в місті на той час їх було близько 4 тисяч. Звичайно, що такі темпи ніяк не могли вирішити проблему. Та з кожним роком, по мірі того як покращувалося фінансування, стерилізували більше,  – розповідає Тамара Лук’янчук.

Оскільки Центр стерилізації ніяк не міг вирішити цю проблему самотужки, то було домовлено про співпрацю з організацією «4 лапи». «КАТП-1728» заключив угоду на перетримку. Тоді ж  у 2014-2015 роках за два місяці було простерилізовано 477 тварин. Коли у 2015 році ситуація із фінансуванням місцевої програми покращилася, у місті простерилізували 230 собак, у 2016 – 365, у 2017 – 301 собаку.

– Собак на вулицях стало помітно менше. Останнім часом ми стерилізували в основному самок. Але з минулого року ми почали стерилізувати і самців. Щороку на цю програму місто виділяє 500-600 тисяч гривень. Цих коштів нам досить для того, аби проводити стерилізацію і платити зарплату для чотирьох  доглядачів, ловця, водія, завідувачці і ветеринару. В останні роки нам почали виділяти гроші і на сухий корм, – розповідає завідувачка Центру.

Втім, за словами Тамари Лук’янчук, завдяки стерилізації псів на вулицях менше не стане. Тому дуже важливо їх прилаштовувати. Та кількість безпритульних собак значно перевищує попит на них. Із виловлених та простерилізованих вдається прилаштувати близько 20%.

– Ми змушені випускати тварин. Бо можливість наших вольєрів не безмежна. У наші вольєри вміщаються 50 псів. При цьому ми примудряємося перетримувати близько 70. Якщо зважити на те, що бездоглядних псів у місті близько 900, то ні наші вольєри, ні вольєри притулку, який планують збудувати у місті, таку кількість собак не потягнуть. Тож намагаємося якомога більше прилаштовувати. Та от за весь 2014 рік забрали тільки 20 дорослих стерилізованих собак, у 2015 році 49, в 2016 – 125. Минулого року забрали 92 собаки і цього року вже 10 чи 12 псів знайшли нових господарів. Та можу сказати, що бездоглядні тварини у Рівному будуть і надалі, поки не буде збудовано притулок із більшою пропускною спроможністю, – каже завідувачка.

Якщо у Рівному намагаються «тримати руку на пульсі» проблеми, то в інших населених пунктах області це питання практично не контролюється. А надто у селах. Тож до Рівного часто привозять нових собак, нових цуценят з інших населених пунктів.

– Ми так само реагуємо на випадки агресії псів по відношенню до людей. Оперативно відловлюємо таких тварин. І нинішня ситуація, в порівнянні із 2012 роком, значно краща, – розповідає Тамара Лук’янчук.

Але якщо на агресію відносно людей комунальники реагують оперативно, то насильницьке поводження з тваринами у місті лишається практично безконтрольним. Адже досі не знайшли тих, хто отруює чотирилапих. Фактично лише громадські активісти відстежують випадки труєння тварин, розповідають про це на сторінках у мережі Facebook, на тому все й закінчується. Керівниця проектів ГО «Еко-Проджект Груп» Алла Лосік розповідає, що на сьогодні силами волонтерів цю проблему вирішити не вдається і не вдасться, оскільки досі жодних прізвищ людей, які б відповіли за свої злочини, немає.

– Це проблема системна. Ми проводимо лекції з правоохоронними органами, роз’яснюємо, що таке статті 299 та 300 КК України, які обставини, яким чином можливо проводити процесуальні дії, доказовість бази… Словом, те, чого, на жаль, багато слідчих не знають. У перспективі ми сподіваємося, що наші напрацювання завершаться законопроектом. На сьогоднішній день у Верховній Раді лежить законопроект, який вносить деякі правки в саму процесуальність дій слідчих. На жаль, поки закон не розглянули. Тому ми сподіваємося, коли завершаться всі процедури у вершині закону, ми зможемо більш ефективно впливати на бездіяльність правоохоронних органів. Ця бездіяльність частково пов’язана із незнаннями, а частково з тим, що у них немає реальних дієвих інструментів, прописаних законодавством для того, щоб впливати на цей процес. У нас вже є групи самооборони по районах, які починають проводити певні спостереження. Виконуємо функції таких собі приватних детективів. Збираємо інформацію щодо окремих «персонажів», що, ймовірно, мають відношення до труєння чотирилапих у місті. Є інформація,  що до цих процесів залучені і деякі комунальні служби. Але ми не можемо про це говорити, доки не будемо мати доказів з цього приводу. Я думаю, що за деякий час ми будемо мати більш змістовну, з доказовою базою інформацію, якою ми б хотіли поділитися, – резюмує активістка.

Ще беззахисніші перед людьми – бездоглядні коти. Наприкінці березня містом ширилася інформація про те, що на вулиці Коновальця місцевий житель підпалив кота. І все це начебто відбувалося на очах у малолітніх дітей. Згодом в мережі з’явилася інформація, що ніхто кота не палив. Тож аби розвіяти всі сумніви, зооактивістка, автор петиції про захист бездоглядних котів у Рівному Наталія Ющук представила на загал висновок ветеринара, який оглядав тварину після інциденту.

Відповідно до висновку фахівця, «виявлено рани правого вуха (частини немає), характерні при опіках (шерсть обпалена), вуса обпалені, на правій передній кінцівці відсутня фаланга пальця, видно частину кістки другої фаланги пальця. Рана характерна при опіках».

За фактом підпалу кота в поліції відкрили кримінальне провадження. Кажуть, що уже й свідків деяких допитали. Втім, поки жодних прізвищ підозрюваних правоохоронці не називають.

Психолог Анна Нижник каже, що чоловікові, який пішов на такий вчинок, потрібна допомога.

– На жаль, це дуже прикра для мене з обох боків тема – і зі сторони тварин, бо вони в цій ситуації жертви, вони безпомічні і не можуть якось протистояти, і з точки зору людини, яка є насильником. На жаль, люди, які здійснюють насилля над тваринами, – це люди дуже пригнічені і подавлені. Це люди, з якими колись, на жаль, вчинили так само. Колись, коли вони були безпомічні перед кимось. Дуже часто це люди, в яких було тяжке травматичне дитинство. Вони таким чином намагаються виміщати свої нереалізовані почуття на тому, хто слабший. Тобто відтворювати свою власну травматичну ситуацію. На жаль, такі люди потребують сильної психологічної підтримки і можливості пережити свої ранні травми. Хоча, звичайно, на перший погляд, ну і власне великою мірою на них є за що злитися. Бо ж ці люди відверто порушують кордони інших людей, так само травмують людей, які є свідками подібних ситуацій. Така поведінка є неприпустимою, і це має каратися законом однозначно, на це має бути заборона. Але разом із тим такі люди потребують допомоги. Вони не є надсильними, вони швидше ущербні, – резюмує психолог.

Варто зауважити, що майже рік тому у Рівному зареєстрували петицію з проханням визнати бездоглядних котів частиною екосистеми міста. На основі цієї електронної петиції було розроблено проект рішення, який уже розглянули на комісіях Рівнеради, і тепер справа за сесією.

Наталія Ющук зауважує, що прийняття цього документа вкрай важливе для міста. Адже подібні рішення давно прийняли інші міста нашої країни. Такі позитивні приклади існують і за кордоном:

– Ситуація із бездоглядними котами болюча і злободенна, бо на базі рівненського Центру стерилізувати, перетримувати та вакцинувати котів неможливо. Бо там просто немає умов для перетримки і для кастрації котів. І якщо із собаками ситуація у місті Рівне вже набагато покращилася, то з котами тільки погіршується. Попередньо на найближчу сесію Рівнеради буде винесено проект рішення щодо вжиття заходів проти жорстокого поводження з котами у місті Рівному. Та зараз бачимо спротив голів ОСББ, які  намагаються якимось безглуздими доводами протистояти прийняттю цього рішення. Але це рішення абсолютно необхідне, бо воно приймається з метою забезпечення реалізації в місті Рівне закону України проти жорстокого поводження з тваринами. Це рішення дасть можливість активно реагувати на випадки насильницького поводження з котами, викликати поліцію, долучатися зоозахисникам, зооактивістам і при цьому долучатися відкрито, не боячись. А також дасть можливість опікунам, які годують тварин, робити це відкрито, ні на кого не озираючись зі страхом. Бо згідно із законом, люди повинні забезпечити безпритульним тваринам місця для їхнього комфортного проживання відповідно до біологічних вимог певних видів. Нічого страшного в тому не буде, коли на весь будинок буде відкрито 1-2 так званих слухових віконця, якими коти звикли користуватися, ходити до підвалів на ночівлю у холодну пору року. І нічого страшного не буде, якщо коти залишатимуться в цих підвалах для їхнього мешкання і проживання, – переконана зоозахисниця.

Для довідки: Перший в Європі закон про покарання мучителів тварин було прийнято у Великобританії в 1822 році. Наступною покарання за жорстке поводження з тваринами на законодавчому рівні ввела Польща. Всесвітню федерацію захисту тварин створили лиш у наступному столітті – у 1953 році, а Міжнародне товариство захисту тварин – у 1959-му. Через рік після злиття двох цих організацій в одну, в 1982 році був прийнятий історичний документ – Всесвітня хартія природи, в якій на глобальному рівні закріпили норму, що усім живим істотам повинна бути надана можливість на безпечне існування. У 2002 році Німеччина першою з європейських країн закріпила захист тварин на конституційному рівні.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ