Про відчуття заДИВОвиженості світу, біографію божевілля та «Про100вірші» розповів Сергій Пантюк у Рівному

Український письменник, видавець, громадський діяч Сергій Пантюк, який завітав до Рівного для участі у Всеукраїнському арт-семінарі КУСТ як лектор, розповів про свої найсвіжіші книжки для дітей та дорослих, про те, що його надихає, яке місце у творчості займає війна і які нові тексти незабаром побачать світ.

Нагадаємо, чимало віршів із книжки Сергія Пантюка «Неслухняники» увійшли до шкільної програми, зокрема 2-го класу. Повість «Вінчі й Едісон» та «Тимко і ґелґотунчик Шкода» рекомендовані в 2-4 класах як позакласне читання. Наразі ж Сергій Пантюк працює ще над однією повістю для дітей, яка має бути незабаром завершена.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Як Сергій Пантюк у Рівному розважав дітей скоромовками (ВІДЕО)

– Зараз я чимало працюю для дітей – пишу і вірші, і прозу, бо у мене є певні зобов’язання перед видавництвом і я мушу швидко закінчити. Але я так не вмію писати, мені треба над цим працювати постійно, і зараз поїздки на різні фестивалі і зустрічі мене трохи збивають. Але я якось зосереджусь і зроблю це – нова повість буде більша за «Вінчі й Едісон», це вже більше підліткова тематика, а по суті повість-казка, де реальне життя є дуже реальним. Взагалі я люблю цей елемент казковості. Тобто казка у мене тільки в тому, що щось подібне в житті може бути.

Щодо дорослої літератури, розповів Сергій Пантюк, у 2017 році у видавництві «Смолоскип» вийшла збірка його творів «Вибране», яка досить швидко розходиться, а частина тиражу одразу пішла в діаспорянську Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Сергій Пантюк навчатиме молодих поетів Рівненщини видавати свої збірки

Найсвіжіша книжка віршів для дорослих – це збірка «Про100вірші», яка вийшла у лютому цього року до 22-го поетично-музичного фестивалю «Віршень», заснованого письменником. Це не типова для нього книжка, зізнається автор, бо це швидше такі собі емоції та стани, аніж якісь осмислені та опрацьовані твори. Сюди увійшли тексти різної тематики, написані у проміжок часу від травня 2015-го до листопада 2017 року.

– Тут чотири розділи, які якщо і об’єднані чимось між собою, то дуже віддалено, бо вони дуже різні, – розповідає Сергій Пантюк. – Перша частина «Поле духу» – це тексти зі Сходу, друга «Скляні рими» – різні перегуки, співзвуччя, якась філософська лінія. Третій розділ «Коти і квіти» складає інтимна лірика, і 4-й – це експериментальні вірші – паліндроми, акровірші, вірш, який можна читати тільки в дзеркалі або вірш, написаний розблокованим телефоном.

Так, цей розділ містить і своєрідну загадку для дітей – твір «12 прихованих місяців», де в кожному окремому віршику захована назва місяця, але щоразу за своєю логікою: це або кожна перша літера в рядку, або кожна друга, або половина з початку рядків, половина з кінця, або кожна наступна в рядку і т.д.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Дмитро Лазуткін презентував у Рівному свої пульсуючі вірші (ВІДЕО)

Письменник зізнається, що не перестає бути дитиною, і любить погратися у слова, постійно створюючи такі от словесні забавки.

– Це дає відчуття задивовиженості світу і воно має бути, – говорить Сергій Пантюк.

Говорячи про дорослу літературу, письменник також розповів, що наразі у нього в роботі і абсолютно дорослий серйозний роман.

– Я належу до тих письменників, які пишуть поволі, одночасно кілька творів. Я спробував дослідити життя душі такого великого геніального українського поета, як Тодось Осьмачка, який по суті був божевільним. Спочатку він це імітував, потім це перейшло у форму існування, потім почалися справжні хворобливі розлади. І я спробував подати це не як біографію людини-письменника, а як біографію божевілля, тобто як людина вводить себе в інший стан, але при цьому вона не перестає бути геніальним поетом і перекладачем.

Як видавець Сергій Пантюк також заснував серію «Рядки з передової», в якій видає книжки письменників, які воюють або воювали, або причетні до бойових дій на передовій на Сході країни. Найсвіжіші книжки цієї серії – це Олекса Бик і Олег Короташ. Вони обидва бійці Добровольчого українського корпусу, а Олег навіть був командиром одного з підрозділів.

– Ну, по-перше, хочеться, щоб вона вже закінчилася, – відповідає письменник на питання «Яке місце сьогодні займає в його творчості війна?». – Ми часто говоримо про те, що будь-яку війну ще треба осмислити. От, наприклад, мій роман «Війна і ми» – це досвід по суті 1988 і 1992 років, а книжка була закінчена тільки у 2011 році. Тобто має пройти певний час. То були інші війни і то було інше осмислення, і так само, щоб цю війну осмислити, треба щоб пройшов якийсь час. Тому що зараз це тільки емоційні реакції і рефлексії. От я, наприклад, прозу ще не берусь писати, бо знаю: якщо Бог дасть мені ще трохи прожити, я напишу роман про теперішню війну, але за деякий час, і це буде зовсім інший роман й інші відчуття, ніж зараз. Тому що потім вже буде багато чого зрозуміло.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  У Рівному показали «Аеропорт», увічнений у полотнах Олега Дробоцького

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ