Щоб не втратити найдорожче: на рівненській сцені покажуть драму для батьків

Актори Рівненського драмтеатру поділился своїм баченням та враженнями від роботи над новою виставою за повістю Ольги Кобилянської «Земля». Нагадаємо, прем’єра у Рівному відбудеться у Міжнародний день театру, 27 березня.

За сюжетом відомої багатьом ще зі шкільної програми повісті Ольги Кобилянської, у родині заможних селян Івоніки та Марії стається страшна трагедія. Вони втрачають улюбленого сина Михайла, на якого мали багато надій і сподівань. Його знаходять у лісі застреленим. І хоча у вбитих горем батьків залишається молодший син Сава, трагедія має ще один прихований підтекст – у селі всі здогадуються, що до вбивства причетний саме він, рідний брат Михайла. А причиною вбивства стала та сама земля-годувальниця, на яку молились Івоніка та Марія, тяжко працюючи все своє життя та віддаючи їй останні сили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якою у Рівненському драмтеатрі побачили “Землю” Ольги Кобилянської (ВІДЕО)

Заслужений артист України  Станіслав Лозовський, якому дісталася роль Сави, молодшого сина Івоніки, зізнається, що для нього це цікавий досвід. Адже нарешті, слава Богу, йому почали давати грати негативних персонажів, напівжартома додає Стас.

– Це завжди цікавіше. Бо якщо позитивний герой – з ним все зрозуміло, у нього проста мотивація стосовно добра і він просто веде боротьбу зі світом зла. А у світі зла відбувається боротьба і з навколишнім світом, світом добра, і з самим собою. Під позитивними героями якраз вогнище розпалюють ось такі антагоністи, – пояснює актор свою роль.

На його думку, людина взагалі не може бути хрестоматійно зла чи добра, бо ж у кожної людини є свої особисті причини на той чи інший вчинок. І у випадку Сави їх варто шукати в дитинстві, у стосунках з батьками.

– Звичайно, я намагаюся виправдати його для себе, адже це така ж людина, як і інші. І думаю, що основний конфлікт тут навіть не за землю, а конфлікт із батьками, які були в чомусь занадто консервативні, занадто принципові, навіть по-дурному принципові, – розповідає Стас.

Разом із тим актор намагається бачити у своєму героєві і позитивні риси – передовсім  він захищає своє кохання, своє право бути одним із синів, якого люблять батьки, і він мусить мати спадок так само, як і його брат. Адже у нього так само є кохана і він прагне буи з нею щасливим. Тобто основна його мотивація – він захищає свою любов перед батьками, які не дозволяють йому любити і бути щасливим.

Намагаючись глибше зрозуміти свого героя, Станіслав навіть цікавився долею його прототипа. Справа в тому, що повість Ольги Кобилянської була написана на основі реальних подій і прототип цього персонажа – реальний Сава після вбивства брата виїхав до Канади.

– Він жив там певний час, за ним туди приїздив син, хотів, щоб він побачив Україну, той ніби збирався, але так і не наважився –  згодом він помер на чужині. При цьому цікаво, що і діти Сави та Михайла потім довго ще судилися між собою за ту землю, тобто історія між двома братами не закінчилася і все це тривало далі. В результаті ця історія потрапила і на нашу сцену, – додає Стас.

Марію, мати Михайла та Сави, дружину Івоніки, грає заслужена артистка України Галина Цьомик. І незважаючи на те, що у п’єсі ця роль не є аж такою великою, якою вона виписана у повісті, вона все-таки доволі складна, пояснює актриса:

– Проблема батьків і дітей, їхніх стосунків – це вічні теми. І мені хотілося, щоб в залі батьки дивилися і розуміли, що дітей потрібно любити, коли вони ще зовсім маленькі. Необхідно постійно підтримувати їх, бути з ними, розуміти їх, щоб потім не виникало таких ситуацій, як брат на брата… Все це починається від батьків, від того, що вони в дітей вкладають.

Щодо того, наскільки психологічно точно і вірно з точки зору сучасного світу виписані стосунки батьків і дітей у п’єсі, Галина Цьомик зауважує, що навряд чи є якісь стандарти, як виховувати дітей.

– Якщо є любов і батьки її дають дітям, вони потім отримують її взамін. А якщо батьки ставляться до цього поверхнево, не звертають на дітей належної  уваги, то що потім просити від дітей? В даному випадку Сава – це недолюблена дитина, так у них в сімї склалося, що вони дуже любили Михайла, давали йому все. А Сава – це мале дитя росло і дивилося на цей світ ображеними очима, адже йому теж хотілося такої уваги і любові, мовляв, мамо, обніми і мене! А вони за цією тяжкою роботою, за тим, що треба набути статки, обробити землю, подбати про майбутнє цієї землі, вони втратили найдорогоцінніше – своїх дітей. А хіба зараз за бізнесом люди так само не втрачають інколи найдорожче?..

Про свою героїню – Рахіру, кохану дівчину Сави, розповіла і актриса Вікторія Клєщенко-Пилипчук:

– Це доволі неординарна особистість, в якій тече дві крові – українська і циганська. Грати її не просто, але цікаво, тому що це дуже контрастна особистість, вона добивається свого будь-якими методами, в неї є певна мета. Характерно, що маємо у виставі ніби дві серії, де можна побачити персонажів до 9 років і після 9 років, тобто що змінилося в їхньому житті за 9 років, як змінилися вона самі і їхні характери.

Працюючи над роллю, каже Вікторія, передивилася багато документальних фільмів про циган, вивчаючи, як вони живуть, спілкуються, яка в них атмосфера. Але треба наголосити, що це все-таки не чиста циганка, в неї мама українка, а батько має циганське коріння. Тобто вона має багато цікавих рис.

Режисер-постановник вистави Олександр Олексюк пояснює, що рівненський глядач побачить і другу частину повісті, яку Ольга Кобилянська дописала пізніше. Вона була опублікована лише в кінці 80-х років, і сьогодні багато театрів, які ставлять «Землю», також використовують цю другу частину, де йдеться про подальше життя героїв, які одружилися, народили дітей.

Тож про те, чи принесла вся ця драматична історія Саві та Рахірі щастя, глядачі побачать вже зовсім скоро, 27 березня, на сцені Рівненського драмтеатру. Початок вистави о 19:00.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ