Сьогодні церква вшановує святого князя Володимира Великого

Цього року виповнюється рівно 1030 років з дня Хрещення Русі князем Володимиром Великим, який таким чином вписав своє ім’я у скрижалі історії як хрестителя Русі.

Святий князь Володимир був сином Київського князя Святослава. Незабаром ставши єдиним правителем Русі, Володимир здійснив декілька вдалих військових походів, розширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до річки Буг на півдні.

У 983 році, після вдалого походу на ятвягів, князь Володимир, за звичаєм, вирішив принести жертву ідолам. Бояри кинули жереб, котрий впав на Іоанна, сина варяга Феодора, який був християнином (з часів княгині Ольги в Києві при храмі на честь пророка Божого Ілії існувала християнська община). Феодор відмовився віддати свого сина в жертву бездушним ідолам. Розлючений натовп київських язичників зруйнував будинок варягів, під уламками якого Феодор і Іоанн прийняли мученицьку кончину (пам’ять 12 липня).

Після цієї події душа князя, котра шукала істинну віру, не знаходила спокою. Володимир став пригадувати своє дитинство і благочестиві повчання, які чув від своєї бабці, рівноапостольної Ольги. Він почав відкрито сумніватися в істинності язичницьких божеств. Дізнавшись про те, що князь має бажання змінити віру, до Києва стали приходити проповідники з різних країн.

Прибув до Києва і грецький філософ, посланий Патріархом Константинопольським Миколаєм Хрисовергом. Він виклав князю Володимиру історію творіння світу і гріхопадіння, Боговтілення і Викуплення, а на закінчення повідав про друге пришестя і показав ікону Страшного Суду. Було вирішено послати послів і випробувати кожну віру на місці. Вибрали десять мужів, «добрих і освічених», і послали їх до мусульман, латинян і греків. Найсильніше враження на послів справило богослужіння греків в константинопольському храмі на честь Софії Премудрості Божої.

Незабаром після того в 987 році князь Володимир виступив в похід на місто Херсонес (Корсунь) у Криму, що належало у той час Візантійській імперії. Узявши Херсонес, він зажадав руки царівни Анни, погрожуючи у разі відмови походом на Константинополь (Царгород). Візантійські співправителі імператорів Василь і Костянтин поставили умовою шлюбу своєї сестри прийняття князем Володимиром віри Христової.

Коли царівна Анна прибула з духовенством до Херсонеса, князь Володимир раптово осліпнув. Царівна запропонувала йому негайно хреститися, в надії на зцілення. Під час святого Хрещення князь Володимир прозрів і тілесно, і душевно, і в духовному захваті вигукнув: «Тепер я побачив Бога Істинного!». У святому Хрещенні князь Володимир був наречений Василієм, на честь святого Василія Великого. Тоді ж, в Херсонесі, князь одружився з царівною Анною і як «віно» (викуп) за дружину повернув місто Херсонес Візантії. У Київ князь Володимир повернувся разом з княжною Анною, константинопольськими і херсонеськими священнослужителями, узявши з собою богослужбові книги, ікони, церковне начиння, а також святі мощі Климента, єпископа Римського і його учня Фіви.

Після повернення до Києва, князь Володимир зібрав дванадцять своїх синів і, підготувавши їх до прийняття віри Христової, охрестив. Хрестився і весь його дім, і багато бояр. Потім князь Володимир приступив до викорінювання язичництва на Русі і почав ревно винищувати ідолів. Великий князь Володимир призначив певний день всенародного Хрещення (за деякими відомостями, 1 серпня 988 року) і оголосив по всьому місту: «Якщо хто не прийде зранку на річку, супротивником мені буде!». Більшість киян з’явилися на те місце, де притока Дніпра (Почайна) зливається з Дніпром, щоб охреститися.

Наслідком прийняття християнства князем Володимиром і розповсюдження його на Русі явилося храмобудівництво. Князь Володимир розпорядився споруджувати християнські храми і ставити їх по тих місцях, де раніше стояли кумири.

Труди великого князя Володимира і перших Київських митрополитів Михаїла і Леонтія, вірних його сподвижників дали чудові плоди. Минуло кілька років, і до кінця Х століття на Русі вже були свої єпископи, священики і диякони, значно зросла кількість освічених людей різного віку і походження.

Після прийняття хрещення святий великий князь Володимир внутрішньо перемінився, він став новою людиною, став прикладом лагідної і жалісливої любові до ближніх. Піклуючись про бідних, князь Володимир незабаром здобув всенародну любов і отримав в народі ласкаве прізвисько «Володимир-Красне Сонечко».

Блаженна кончина святого рівноапостольного великого князя Володимира настала 15 липня 1015 року в селі Берестове, поблизу Києва. Похоронений він був в Десятинному храмі, гірко оплаканий всім руським народом. При великому князі Ярославі Мудрому церква вже шанувала пам’ять святого князя Володимира, просвітителя Русі.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ