«Сповідь» колишнього наркозалежного

Говорити правду про наркозалежність, розвіювати міфи і допомагати вигребтися із дна тим, хто «підсів» на якісь препарати. Так окреслює свою місію 37-річний Олександр Муляр. Зараз він одружений, щасливий батько чотирьох діток і чекає ще на поповнення в сім’ї. А в минулому він був наркозалежним і потребував допомоги.

Напередодні Міжнародного дня боротьби з наркоманією та наркобізнесом, який світова спільнота відзначає 26 червня, Олександр розповів рівненським журналістам про свій шлях від страшної залежності до громадського активізму.

Зараз Олександр Муляр – член громадської організації «Нова надія», чоловік разом із однодумцями відвідує школи, коледжі, університети – розповідає молоді про всі небезпеки, що криються за фразами: «Спробуй, від єдиного разу нічого не станеться».

За словами Олександра, рано подорослішати його змусило життя. Батьки розлучилися, мама зловживала алкоголем, тож всі важливі рішення зі шкільних років змушений був приймати сам.

– Почав ще у школі… Не те щоб на території навчального закладу… У той час було таке життя, що молоді треба було бути крутою, щоб подобатися іншим. Або робити щось таке, що відрізняло б тебе від інших. І ріс в такому дворі, в принципі, був у такій компанії, серед таких людей, які робили «це», – розповідає Олександр, під «цим» розуміючи, звичайно, наркотики. Чоловік і досі наче боїться вголос вимовляти слова: наркозалежний, наркотики. – Я бачив «це» у старших і подумав, що якщо вони це роблять, значить це круто і потрібно рівнятися на них. Тоді вирішив: «А чому б не спробувати?».

За словами Олександра Муляра,  вживати наркотики почав він украй рано, бо у 19 років уже усвідомив – він залежний.

– Це була реальна фізична залежність. Коли ти просинаєшся з ранку і розумієш, що тебе крутить: стан такий, наче грип – ломота в тілі, але помножена на 10 або на 20. І ти розумієш: я не можу без цього, мені треба щось зробити чи кудись піти…. В той момент, коли ти знайшов наркотик, тоді вже якось і не думається про вивільнення. Проте, коли приходить новий день, вкотре приходить розуміння: я не можу сам, виявляється – не можу.

Чоловік вважає, що залежним від ін’єкційних наркотиків він був приблизно п’ять років.

– Були у мене друзі – хлопці, з якими ми багато проводили часу разом у дворі – вони мені розповіли про те, що можна отримати звільнення у реабілітаційних центрах. Правду кажучи, декілька разів намагався прийти до різних реабілітаційних центрів, однак на територію так і не зайшов. Бо вже практично біля воріт мене зустрічали мої колишні друзі і прямо звідти забирали. Тож вирватися із цих пут я зумів вдома.

Чоловік не вдається у деталі, просто розповідає, що в той день – день повної відмови від наркотиків – сталося диво. Лише зазначає:

– Це було звільнення від Бога, – скупо додає Олександр.

Чоловік певен, що для того, аби позбутися цієї згубної звички, в першу чергу необхідне розуміння, що ти у проблемі.

– Зараз ми говоримо про повну свободу: як отримати незалежність абсолютно повну і жити, не шукаючи замінників. Насправді мені нічого не потрібно для повноцінного життя: я можу жити, працювати, мати сім’ю, дітей і свідомо, відповідально давати їм щось, а не отримувати щось від когось. Зрештою, покинути вживати наркотики можна за умови, якщо буде готовність психологічна. Найперше – це необхідне свідоме розуміння: я у проблемі – й сила волі, – каже Олександр.

В Україні багато людей, що живуть із наркозалежністю. Фахівці переконані: все через низький рівень життя й відсутність правильної профілактики цієї хвороби. Є лише заборона. А молодь – категорія населення, яка ласа до експериментів. Тож важливо говорити і попереджати. Все в руках людини.

Детальніше про боротьбу із наркоманією на Рівненщині читайте згодом на сайті ГОЛОСНО.

 

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ