У Рівненському архіві експонуються маловідомі документи з особового фонду Бульби-Боровця

Відповідно до рішення обласної ради 2018 рік оголошено у Рівненській області Роком Тараса Бульби-Боровця. Відтак протягом року на Рівненщині тривають заходи з нагоди 110-річчя від дня народження засновника і організатора УПА Тараса Бульби-Боровця.

Так, в Державному архіві Рівненської області експонується виставка із серії «Вони боролись за свободу і незалежність України». Основу експозиції складають документи з особового фонду Тараса Бульби-Боровця – рукописи, машинописні тексти з правленнями, друковані видання з його публікаціями, статті про нього, фотографії.

Перший розділ виставки присвячений діяльності Тараса Боровця за часів польської окупації, зокрема заснуванню ним та його друзями революційно-патріотичної організації «Українське національне відродження», яка займалася просвітницькою діяльністю. У червні 1934 року українські націоналісти вбили польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Прокотилася хвиля арештів. Захопила вона і Тараса Боровця. Крім зв’язків з ОУН, йому на суді було інкриміноване й написання книжки антипольського спрямування «Пан депутат у Соймі», у якій він висміяв польську парламентську «демократичну» систему. За це Боровця кинули до концентраційного табору в Картузькій Березі. Після звільнення із концтабору він знаходився під пильним наглядом польської поліції, а незабаром йому й взагалі заборонили проживати в Україні, тому виїхав до Варшави. В цьому розділі представлена польська монографія «ОУН на Волині», написана у 1935 році. Саме в цій монографії поляки давали інформацію про Бульбу-Боровця та його організацію. І наголошували, що він є «бардзо небезпечний».

Другий розділ виставки присвячений вже періоду Другої світової війни. За погодженням з президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким у серпні 1940 року Бульба-Боровець переходить радянський кордон і розпочинає роботу зі створення загонів УПА. З початком німецько-радянської війни проти коричневих і червоних повела боротьбу створена Тарасом Бульбою-Боровцем одна міцна формація – «Поліська Січ». Починаючи з квітня 1942-го бульбівські підрозділи під назвою «Українська повстанська армія» воювали і проти німців, і проти червоних партизанів.

Також серед матеріалів експозиції представлені документи, що засвідчують суперечності у відносинах між бульбівцями і бандерівцями – це ще одна трагічна сторінка в історії національно-визвольних змагань.

– І ось тут представлені протоколи допитів бульбівців представниками ОУН (б) – це документи із матеріалів ОУН-УПА, які у нас зберігаються, – розповідає начальник відділу використання інформації документів Людмила Леонова. – ОУН (б) та УПА (Бульби-Боровця) – це дві бойові організації, які між собою мали протиріччя. Тактика ведення боротьби за українські національні інтереси була різна, але ціль – державна незалежність України – спільна. В результаті бандерівці роззброїли армію Бульби-Боровця. Непорозуміння між військовими формуваннями призвело до загибелі багатьох борців за волю України, в тому числі й дружини Тараса Боровця Анни Опоченської.

Серед виставлених документів пані Людмила показує одну з найбільш відомих публікацій, спрямованих проти бандерівців та їхньої політики – «Зозулине яйце». Вона була вперше опублікована у газеті «Оборона України», що видавалася Українською народною революційною армією (УНРА), що прийшла на зміну «Поліської січі» з 1 серпня 1943 року.

Після розгрому фашистів Бульба-Боровець перебував в еміграції в Західній Німеччині. 3 1948 року жив як емігрант у Канаді. Організував і був провідником Української Національної Гвардії, організатором і співробітником видань «Бюлетень Головної Команди УНГ», органу УНГ «Меч і воля», вишкільних зошитів «Військова справа», летючок «Залізний заслон».

Третя частина представлених матеріалів це документи, які демонструються вперше – з особового фонду Тараса Бульби-Боровця.

– У 2005 році ці документи Бульби-Боровця та його дружини Олени Кушнір були передані в архів юристом Аллою Куц, яка мешкає у Березному, – розповідає Людмила Леонова. – В той же час нам був переданий і бінокль Тараса Боровця, який нині зберігається у Рівненському краєзнавчому музеї. Те, що нам передали, це в основному його публікації в період еміграції: журнали, газети, в яких виходили друком його статті та монографії. Це його особисті правки на своїх статтях. Разом з цими матеріалами в архів надійшов великий комплекс саме документів його дружини, доктора філології Олени Кушнір. Цих документів набагато більше і до цього часу вони ще не оприлюднювалися, – розповідає організаторка виставки.

– В нашому архіві зберігається унікальний фонд Української повстанської армії, що перебував на секретному зберіганні до 90-х років. Після здобуття Україною незалежності розпочався процес розсекречення даних архівів. Це стало інформаційною бомбою, ніхто й не сподівався, що це могло зберегтися. Оскільки УПА – це мобільні загони, то навіть написані ними документи знищувалися одразу ж після їх написання і прийняття. Ніхто й уявити не міг, що таке можливо. Там є і писані, і друковані тексти, на різному папері, дуже цікаві звіти з теренів, де описувалися розвідні дані по кожному району окремо: хто, де і коли та які сили зайшли, що вчинили, кого вбили. Це була невидима мережа розвідників, яка буквально кожну деталь вловлювала. Розвідка в УПА була дуже гарно поставлена. Є багато документів, які засвідчують непорозуміння між українськими військовими організаціями. А також документи, в яких розповідається про бульбівців, що перейшли працювати на бандерівців. Наприклад, протоколи допитів бульбівців, які ще навіть і не досліджував ніхто і вони ніде не були опубліковані. Серед цих документів є й інформація про друкарню Бульби-Боровця, оскільки їхня організація розповсюджувала безліч агітаційних матеріалів та листівок. Тож тут ще маємо масу інформації, яку треба досліджувати і вивчати, – переконана пані Людмила.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ