У Рівному поети читали вірші жестовою мовою (ВІДЕО)

У рамках проекту «Почути» до Рівного завітали столичні поети Катерина Волошина, Юрій Семенов, Олександра Шаліна. Ініціатором презентації проекту у Рівному став рівненський поет Андрій Пермяков, який також взяв участь у проекті.

Суть арт-проекту, до якого вже долучилось чимало київських авторів, полягає в тому, аби сучасна українська поезія стала доступна для кожного, хто бажає її чути. Для цього поети вивчають власні вірші жестовою мовою, записують відео на Ютуб-каналі і влаштовують літературні вечори для незрячих та нечуючих.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Почути» у Рівному: поезія, доступна для всіх

Почавши проект рік тому, на сьогодні митці вже видали власними силами цілу збірку поезій, куди увійшли вірші 24 поетів. Як розповідає одна з організаторів проекту Олександра Смирнова, це збірка для всіх і для кожного, хто цікавиться поезією, але може мати якісь вади слуху чи зору. І тому її можна читати як завгодно – шрифтом Брайля, звичайним шрифтом, а хочеш – переходь за допомогою QR-коду на Ютуб і вибирай звукове виконання автора. Ніщо тебе не обмежує.

Поки що книжка вийшла накладом 300 примірників, які було надруковано за кошти організаторів проекту.

– Це не якась грантова програма, ми не депутати і не маємо меценатів чи спонсорів – самі вирішили, самі зробили, – наголошує Олександра Смирнова.

Щодо того, як справляються автори із перекладом на жестову мову, Олександра каже, що для кожного це передовсім цікавий досвід, але разом із тим життя багатьох змінилося після знайомства з жестовою мовою.

– Є певна техніка, – посміхається Олександра. – Спочатку всі дуже хочуть, готові до всього, а коли отримують навчальне відео і перший рядок не вдається, тоді починається… Звичайно, всі хвилюються, переживають, руки не слухаються, жаліються мені, мовляв, нічого не вдається. Я кажу: послухайте три рядки, здолаєте їх, а після того ви закохаєтесь у вірш й інакше вже не зможете його читати. І трапилося так, що багато авторів після проекту вже дійсно не можуть читати свої вірші звичайним способом.

Сама Олександра зізнається, що вперше близько познайомилась із нечуючими, коли почала робити цей проект. Крім цього, вона сама почала вивчати жестову мову і зараз спілкується нею на побутовому рівні. Але в процесі вивчення відкрила для себе чимало нюансів.

– Теоретичні знання це одне, а от коли почала спілкуватись із нечуючими в житті, то стала дивитися на це зовсім по-іншому. Це ж жива жестова мова, коли жести поєднуються в речення, коли ти розумієш структуру побудови речень, граматику жестової мови. Це все інакше. Крім цього, є калькований переклад жестовою мовою, тобто як я говорю, так і перекладаю жестом. А є жестова мова, яка будується інакше. Тобто те, що би я говорила голосом і показувала руками, воно би не було однаковим.

Ще однією особливістю жестової мови є те, що потрібно відкриватися емоційно, пояснює організаторка проекту. Тобто якщо ти говориш – «смачно», то на обличчі у тебе має бути «смаааачно», якщо «брудний», то відповідний і вираз обличчя.

– А от, наприклад, слово «весна» важливо правильно зартикулювати, бо весна, танути, зникати – однакове слово, і як ти зартикулюєш, так і буде зрозуміло. Так само є слова, які мають один жест, але є різними частинами мови: життя, жити, живий – один жест. Тобто важливо, як зартикулюєш.

Про це говорили і самі нечуючи, яких Олександра просила поділитися враженнями, зауваженнями, порадами, аби поети могли якнайкраще перекладати свої вірші. За словами гостей заходу, які щиро дякували митцям, інколи навіть якщо якийсь жест неправильно був показаний, дуже легко читати по губах, якщо автор промовляє повільно.

Андрій Пермяков розповідає, що свого часу познайомився з Олександрою Смирновою на проекті «Вірші вночі» у Києві. Вона – людина, яка об’єднала навколо себе багато чудових людей мистецтва, поетів. Тоді вони відбирали вірші для свого нового проекту, перечитували їх, щоб було менше метафор, бо їх на жестову мову перекладати важко .

– Це було рік тому. Олександра запросила і мене і запропонувала навчити читати свої вірші жестовою мовою. Коли показали мені мій вірш – я спочатку був у шоці, – зізнається Андрій. – Пізніше на новий рік ми із сином вивчили новорічне привітання жестовою мовою і показували його вдвох.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ