У Рівному встановили “Камені спотикання” (ФОТОГАЛЕРЕЯ)

26 липня у Рівному встановили меморіальні знаки жертвам нацизму.

У четвер 26 липня Гюнтером Демнігом були встановлені “Камені спотикання” – меморіальні знаки жертвам нацизму.

За участі представників міської ради та управління культури відбулась офіційна церемонія встановлення меморіальних знаків 5-ти жертвам нацизму. Для закладання «каменів спотикання» до Рівного прибув відомий німецький митець, дизайнер меморіальних знаків Гюнтер Демніг.

Хто вони, рівненські жертви нацизму, яким встановили камені спотикання:

Отець Володимир Мисечко

Володимир Мисечко народився 1903 р. в селі Вовкошів Рівненської області. Влітку 1927 р. закінчив Волинську духовну семінарію в Кременці. Того ж року рукоположений у священики в Почаївській лаврі архієпископом Діонісієм (Валединським).

В 1931 р. о. В. Мисечка переведено у Вуйковичі (тепер – Залужне), що на Горохівщині. Згодом ієрей був настоятелем Свято-Вознесенського храму в Горохові. Богослужіння проводив українською мовою, виступав проти ополячення, підтримував українську національну культуру і українське просвітнє слово.

Після окупації Рівного деякий час працював у Свято-Воскресенському кафедральному соборі.

Відмовився співпрацювати з окупаційною владою, зокрема – закликати мирян добровільно їхати на роботу до третього РейхуОбстоював позицію, згідно якої священик не має права бути політиком.

У жовтні 1943 р., спільно з представниками української інтелігенції та духовенства, протоієрея В. Мисечка заарештовано. Зазнав тортур у рівненській в’язниці. 15 жовтня 1943 р., разом з 33 іншими в’язнями цієї тюрми, розстріляний у кар’єрі с. Видумка.

Місце встановлення каменя спотикання – вул. Соборна, 39 (біля входу у Свято-Воскресенський кафедральний собор).

Праведник народів світу Яків Сухенко

Інженер, направлений до м. Рівного з УРСР у 1939 р. Він рятував євреїв у роки Другої світової війни (зокрема, рівнянок Варвару і Міру Барац) в Рівному. Іншим неперсоніфікованим жертвам нацизму Яків Сухенко і його товариш Іван Шевченко допомогли виїхати в Київ. Там усі вони були викриті і розстріляні.

Інформація про цю неординарну постать дійшла до нас завдяки спогадам врятованої ним Варвари Барац (мемуари «Бегство от судьбы»). Донедавна ці спогади були чи не єдиним джерелом інформації про Якова Сухенка. Нещодавно у Державному архіві Рівненської області вдалося знайти його реєстраційні дані періоду окупації. Зокрема, встановлено дату народження Праведника (1910 р.) та місце його проживання у Рівному – вул. Студенна 19 а (колишня вулиця Гайдара, нині – провулок Ігоря Волошина).

Він був розстріляний нацистами за допомогу жертвам Голокосту у Києві 1943 року. У 1983 р. Якова Сухенка було визнано Праведником народів світу.

Місце встановлення каменя спотикання – біля будинку за адресою провулок Ігоря Волошина, 19 а.

Поетеса Зузанна Гінчанка

Зузанна Гінчанка народилася у 1917 році у м. Києві. Закінчила рівненську гімназію. З  1935 року навчалася на гуманітарному факультеті Варшавського університету.

Перші вірші Зузанна написала ще в рівненській гімназії у віці 10 років, а опублікувала їх у шкільній газетці. Від того часу мріяла стати поеткою.

Мрія почала збуватися 1935 року, коли вона вступила до Варшавського університету, на педагогічні студії при гуманітарному факультеті. У столиці Гінчанка заприязнилася з провідними літераторами того часу – Вітольдом Ґомбровичем, Юліаном Тувімом, зблизилася з літературним гуртом «Скамандер».

1936 року вона видала дебютну поетичну збірку «Про кентаврів» («O centaurach»), чим утвердила своє ім’я серед культурної еліти столиці. Поетка успішно співпрацювала з часописами. Друкувала не лише вірші, а й сатиру. Часто готувала радіопередачі.

У передвоєнні роки бувала в Рівному, де на неї чекали не тільки в родині, а й у літературному товаристві «Волинь». Лишилося кілька її фотопортретів, зроблених у місті дитинства: нині вони зберігаються в архіві Літературного музею у Варшаві.

Разом з В. Іванюком, Ч. Янчарським та іншими Зузанна Гінчанка входила до літературної групи «Волинь». Вона належала також до наймолодших членів літературної групи «Скамандер».

Свої твори публікувала у «Вядомосцях Літературних», «Сигналах» та «Шпільках». Вона видала одну збірку віршів Про Кентаврів (1936) – поетично зрілу оду біологічній та чуттєвій стороні життя.

У пізніших її творах переважають роздуми, з’являється стурбованість у світогляді та соціальна критика. Гінчанка є автором гострої та влучної політичної сатири, часто антифашистського спрямування (Полювання, Преса, Прачки).

Зузанна Гінчанка була закатована гітлерівцями у 1944-му році в м. Краків. В одному з останніх вірішів (1942 р.) «Non omnis moriar» вона описала пророче шокуючий образ власної долі.

У 2018-му році збірку поезії Зузанни Гінчанки видали українською мовою.

 

Місце встановлення каменя спотикання – Театральна площа (біля входу до Рівненського драмтеатру).

Сімя Круликів

Яків Крулик (Якоб Крулик). Вчитель школи «Тарбут» у Рівному. Дата народження – 1899 р. (м. Львів).

Рахель Крулик. Дата народження – 1937 р. (м. Рівне). Донька Якова Крулика.

Загинули 1942 р. Жертви Голокосту у м. Рівне.

Щоб не бути жорстоко вбитими нацистською окупаційною владою знайшли порятунок у смерті. Надпис на меморіальному знаку – «Порятунок у смерті» – є універсальним на каменях спотикання для всіх тих жертв Голокосту, які знайшли для себе суїцид єдиним виходом із безнадійної ситуації.

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ