Надія є! І чоловіки теж існують, або Як у Рівному відбуваються «Швидкі побачення»

«Даже если вам немного за тридцять…» - напевно мало хто не знає продовження цієї фрази з пісні відомого дівочого гурту. І хоча самим співачкам нині вже геть зовсім далеко за тридцять, ці слова цілком можуть бути слоганом нової забави, яку запровадили в Рівному.

Сьогодні я хочу трохи відкинути офіціоз стандартної рівненської журналістики і розповісти вам про власні враження від одного цікавого заходу, який нещодавно започаткували у нашому місті. «Швидкі побачення» – хвиля цих розваг прокотилася вже багатьма містами України і ось нещодавно дійшла нарешті до Рівного. А саме до кав’ярні «Каламаріус», де віднедавна можна не тільки випити кави та скуштувати фірмового чізкейка, а ще і знайти свою другу половинку або принаймні познайомитися з кандидатами на цю роль.

Так, на перший погляд це нагадує добре забуте телешоу «Кохання з першого погляду», яке було шалено популярне ще в кінці 90-х років минулого сторіччя. Як кажуть, все нове – забуте старе, адже час від часу людство звертається до подібних розваг. Тому певна аналогія в будь-якому випадку є. Але родзинка сучасного заходу в тому, що він відбувається у реальному часі, без сфабрикованих сценаріїв, з непідготовленими людьми – звичайними мешканцями Рівного. І стати учасником може будь-хто. Для цього потрібно лише заповнити невеличку анкету і зареєструватись, оплативши реєстраційний внесок – 100 грн.

Скажу чесно: зареєструвалась, аби наживо побачити реальних чоловіків, які ходять на такі побачення. Бо чогось уявляла собі, що на це наважуються лише самотні жінки бальзаківського віку. Хоча, з ким вони тоді там зустрічаються? Теж цікаве питання, яке хвилювало мене не менше. Отож, трохи повагавшись, таки заповнила анкету, вказавши чисту правду про свій вік і побажання, і почала чекати.

Чекати довелося не довго. Буквально за тиждень, напередодні самого дня побачень, мені подзвонили і сказали, що я запрошуюсь до участі у проекті «Швидкі побачення» від кав’ярні «Каламаріус». Коли то я останній раз ходила на побачення?.. О господи, страшно і згадати, як давно це було! А тут пообіцяли одразу аж п’ять особин чоловічої статі, з кожним з яких у мене буде приватна розмова довжиною у цілих сім хвилин.

Відверто кажучи, не очікувала, що так хвилюватимусь, а ще більше не очікувала такого «модельного ряду» чоловіків. Як і обіцяли організатори, на швидкі побачення прийшло п’ятеро жінок і стільки ж чоловіків. Не обманула мої очікування і вікова шкала учасників – чи то підбір було зроблено так професійно, чи то планети зійшлися, але жодних перегибів у бік дитячого садочку чи то пенсійного фонду я не побачила.

За умовами гри, панянки розмістилися за столиками під певним порядковим номером, а чоловіки повинні були підсідати по черзі до кожної і спілкуватися. До слова, серед заборонених тем – релігія, політика, хвороби бабусі і колишні стосунки. Серед тих, що вітаються – власні досягнення, пріоритети, найближчі плани на майбутнє. Ну, словом, про політкоректність і ввічливість нас завбачливо попередили.

Але тут я гарячково почала згадувати про свої цілі в житті, мрії та перспективи, з жахом усвідомивши  раптом всю нікчемність і безцільність власного життя. Ну але щось таки, зізнаюся, згадала. І це, до слова, було першим важливим позитивом від цієї моєї романтичної авантюри.

Коли розпочалося спілкування, я зрозуміла, що усі мої «домашні заготовочки» потерпіли фіаско – я геть збилася з курсу намічених питань-відповідей і почала – просто імпровізувати. І це теж виявилося дуже приємним моментом, адже живе спілкування має свої незрівнянні плюси. Ти хвилюєшся, партнер хвилюється, ви обидва говорите дурниці, ніяковієте, нервово посміхаєтеся, подумки проклинаєте себе за глупство – романтика, що тут скажеш! Адже при переписці у вайберах-скайпах-соцмережах всі ми такі розумні, шикарні, виважені, самодостатні і сповнені таких глибоких думок… Словом, я оцінила цей брейн ринг тет-а-тет, і коли з-за мого столика піднімався другий співбесідник, я вже переводила подих і просила склянку води, адже у горлі пересохло, а серце не на жарт калаталось.

Як виявилося, це не така вже і легка задача – відбір кандидатів на «Швидких побаченнях». За сім хвилин потрібно було і про партнера дізнатися якомога більше, і про себе щось гарне розповісти. Ну звісно, кожен на першому побаченні намагається виглядати якнайкраще, підключає усі свої ресурси, чари і чакри. Але ж треба і палиці не перегнути, щоби не налякати, не дай боже, потенційного бойфренда своїми безкінечними достоїнствами і перевагами. Час від часу в мені вмикався журналістський інстинкт і я починала «брати інтерв’ю», але вчасно схоплювалася, згадавши, що я тут передовсім як жінка, яка шукає романтичних стосунків, а не веде журналістське розслідування.

Згодом, опитавши та прозондувавши усіх представників чоловічої статі, дівчаткам потрібно було обрати фаворита. У процесі спілкування, після кожної бесіди, учасники ставили відмітки в анкеті уподобань навпроти певного партнера. Оцінювалась зовнішність, комунікативні навички і така цікава позиція як «присутність». Поруч можна було робити для себе і деякі помітки. Отже, кілька хвилин на роздуми – і вибір зроблено! Хоча, скажу я вам, це також було досить нелегко. Як на мене, я би залишила собі ще два запасних варіанти про всяк випадок, але за правилами гри фаворит має бути тільки один.

Ну не знаю, можливо, панянкам молодшого віку і простіше давалися такі задачі, а мені,  «молодій вовчиці» бальзаківського віку, яку практично випхали на ті побачення любі колеженьки, було трохи занадто адреналіну та емоцій. Але що цікаво, що в таких «польових» умовах починають активно працювати всі жіночі ресурси – і навіть мозок! Да-да, ти починаєш уважно слухати, придивлятися, аналізувати, шукати якісь відгуки у своїй свідомості, порівнювати, проводити паралелі, прислухатися до своєї інтуїції.  І згадуєш, що зовнішність не завжди відповідає внутрішньому наповненню, а слова можуть бути лише гарною картинкою, шаблоном, за допомогою якого приваблюється партнер. Адже не секрет, що чоловіки люблять очима, а жінки – вухами. Тому разом із вивченням співбесідників, як не дивно, я почала досліджувати і потаємні закуточки власного внутрішнього світу, відкривати для себе власні побажання і уподобання. А це, безперечно, ще один великий плюс.

Отже, коли всі визначилися із фаворитами, ведуча зібрала анкети для вивчення результатів і оголошення ідеальної пари, яка, до речі, могла бути лише одна. Але ж побачивши результати, була дуже здивована – такі неочікувані сюрпризи інколи приносить нам реальне життя! Тому вирішила провести ще кілька цікавих атракцій, трохи розваживши і відволікши від напруженого нетерпіння своїх гостей. Підозрюю, що у цих іграх імпровізувати довелося всім і всі отримали унікальний досвід, приміряючи на себе несподівані ролі, які також обиралися рандомно.

Словом, інтрига зберігалася до останнього, а коли визначили ідеальну пару фаворитів, я видохнула з полегшенням – мене ця участь оминула, а пара молодих людей дійсно вийшла гарна і гармонійна. Отримавши привітання та сертифікат на вечерю в ресторані, щасливчики вирушили, аби скористатися цієї нагодою, а решта учасників могли насолодитися прохолодними напоями від «Каламаріуса» та продовжити невимушене спілкування.

Ну що ж, скажу я вам, надія «вийти заміж за принца» таки є. І чоловіки – гарні, розумні, успішні та неодружені теж існують. І ходять вони десь поруч, вулицями Рівного, а не блукають безповітряними пустелями Марса. Так що раджу усім жінкам, які розчарувалися знайти своє кохання і давно махнули рукою на усі сайти знайомств, перевірити свою інтуїцію на таких романтичних “брифінгах”. Принаймні в однієї з п’яти жінок серце точно відтаяло, а в голові відбулися приємні і корисні зрушення.

Коментар організаторки «Швидких Побачень» Ірени Слути (на фото):

– Ідея проведення «Швидких Побачень» не нова і дуже популярна у великих містах по всьому світу. Ми просто асимілювали досвід і використовуємо його з певними модифікаціями. Якщо в більшості випадків «Швидкі Побачення» – це чиста випадковість, то у нас відбувається ретельний відбір, планування. Так, для мене, як організатора, важливо, щоб люди були цікаві одне одному. Навіть якщо вони не стануть парою, то принаймні отримають позитивний досвід. Можливо, хтось стане друзями. Тому переглядаю профілі у соцмережах, аналізую обличчя як фізіогноміст, спілкуюся по телефону. І лише тоді приймаю рішення з приводу участі.

Ірена також додає, що на початку проекту була дуже висока активність. Зараз, у спеку, ажіотаж трохи спав: можливо, даються взнаки і астрологічні впливи.

– Дівчата, жінки, звісно, активніші. Спершу співвідношення було 60 на 40. Зараз росте у збільшення жінок. Тому запрошуємо чоловіків! Жінки у нас найкращі: розумні, красиві, самодостатні, а головне – готові до стосунків. Для мене, як коуча, цей проект цікавий тим, що я закладаю багато позитивних змін одночасно великій кількості людей. Я аналізую, даю поради. Багато з ким ми переписуємося після зустрічі досі. Я допомагаю їм вибудовувати стосунки, робити правильні кроки.  Наразі у нас пройшло три цикли «Швидких Побачень». «Активних» пар, про котрі мені відомо, – шість. Це досить гарний результат. І тому я не полишаю надії, що колись мене запросять на весілля учасники нашого проекту.

Фото з офіційної сторінки Швидкі Побачення Рівне у ФБ

Вам також можуть сподобатись
Комментарі
Завантаження...
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ